Моє село
Найкраще в світі місце – рідний край,
Земля багата буковинська плідна.
Цвіте село моє – Зелений Гай –
Маленька батьківщина моя рідна.
Куди б життя нас вдалеч занесло,
І звідки б не верталися ми з вами,
Всі три дороги, що ведуть в село,
Привітно зустрічаються ясенами.
Тут рідне все: і вулиця, й садок,
І стежка над Прутом, й моя хатинка.
Вкраїни це малесенький куток,
А ти Вкраїні рідная дитинка.
Та й люди тут найкращі серед всіх,
Й навдивовижу чудова тут природа,
Родилася й живу я у селі,
Зеленогайська я – і я цим горда.
На лівому березі річки Прут, поблизу Новоселиці, розкинулося мальовниче село, яке носить красиву і поетичну назву – Зелений Гай (колишня назва – Легучени-Тевтул). Вперше село згадується в документі 1754 році. До 1918 року наше село було під владою Австро-Угорської імперії. Скасування Австрійським урядом кріпацтва посприяло розвитку села. Так, була відкрита в селі школа на 60 учнів, побудовано крамницю, сільські дороги, розширене кустарне виробництво.
Багато жителів села служили солдатами та офіцерами в австрійській армії. В школі предмети викладались на німецькій мові, але і вивчалась рідна українська мова. Після воєнних дій І-ої світової війни та розподілу Європи, в 1918 році Легучени -Тевтул був окупований боярською Румунією аж до 1940 року.
Окупанти запровадили жорстокий режим терору. Заборонялось навіть розмовляти на рідній українській мові. В школі всі предмети викладались тільки румунською мовою.
2 квітня 1944 року село Зелений Гай було звільнено від німецько-румунських загарбників нашими воїнами.
Після звільнення села почала розквітати українська мова. В школі предмети викладались на рідній українській мові, сельчани без остраху та з радістю спілкувалися українською мовою.
У джерелах знаходимо відомості про те, що у Гоголині школа виникла у 1862р., а 1894р. дана установа обслуговувала і село Легучени – Теутулуй. У школі навчалося 183 дітей: 94 хлопчики та 89 дівчаток. За національністю: німців- 3, румунів- 21,українців-150,поляків-9.Вчителем був Граматович Михайло. Релігію викладали- Воронка Костянтин, Бец Василь. За часів австрійської окупації у селі діяла 4-х класна школа (одна на території Тевтулу, одна – на Гоголині). З 1928 році діяла школа вже з семирічним терміном навчання. У 1932 році в селі побудували нову школу (зараз це приміщення пошти). З 1946 року село Легучени-Тевтул було об’єднане з Гоголиною і отримало назву Зелений Гай. Діти двох сіл стали навчатись разом: початкова школа містилася на Гоголині, старша – на Тевтулі. Так було до 1983 року.
Це було так давно,
Що нам і не згадати…
Школою тоді була
Старенька світла хата.
І було в ній всього лиш кілька класів.
Як це давно було…
Минуло стільки часу.
І мрія в нас була
Чудова і прекрасна
Про нову школу
Про великі світлі класи
Щоб вчилися разом великі і малі
Про гарну школу в нашому селі.
В 1983 році було побудовано нову школу на 320 місць зі спортзалом, майстернею, спальнею, ігровою кімнатою, медичним та логопедичним кабінетами. Зараз в школі навчається 201 учень і працює 28 педагогів.
За час існування зі стін школи вийшло сотні випускників, якими нині пишається село. Є серед них вчителі і медики, журналісти і письменники, інженери та військовослужбовці. Серед них – Герой Соціалістичної праці, колишня ланкова місцевого агро формування Сидонія Шинкарюк, член Національної спілки журналістів Денис Горбатюк. Місцеву школу закінчив Роман Кухарук – член Національної спілки письменників України, автор книг “Йой”, “Небилиці” та “Пригоди Котамури”.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |