Моє село

Найкраще в світі місце – рідний край,

Земля багата буковинська плідна.

Цвіте село моє – Зелений Гай –

Маленька батьківщина моя рідна.

Куди б життя нас вдалеч занесло,

І звідки б не верталися ми з вами,

Всі три дороги, що ведуть в село,

Привітно зустрічаються ясенами.

Тут рідне все: і вулиця, й садок,

І стежка над Прутом, й моя хатинка.

Вкраїни це малесенький куток,

А ти Вкраїні рідная дитинка.

Та й люди тут найкращі серед всіх,

Й навдивовижу чудова тут природа,

Родилася й живу я у селі,

Зеленогайська я – і я цим горда.

На лівому березі річки Прут, поблизу Новоселиці, розкинулося мальовниче село, яке носить красиву і поетичну назву – Зелений Гай (колишня назва – Легучени-Тевтул). Вперше село згадується в документі 1754 році. До 1918 року наше село було під владою Австро-Угорської імперії. Скасування Австрійським урядом кріпацтва посприяло розвитку села. Так, була відкрита в селі школа на 60 учнів, побудовано крамницю, сільські дороги, розширене кустарне виробництво.

Багато жителів села служили солдатами та офіцерами в австрійській армії. В школі предмети викладались на німецькій мові, але і вивчалась рідна українська мова. Після воєнних дій І-ої світової війни та розподілу Європи, в 1918 році Легучени -Тевтул був окупований боярською Румунією аж до 1940 року.

Окупанти запровадили жорстокий режим терору. Заборонялось навіть розмовляти на рідній українській мові. В школі всі предмети викладались тільки румунською мовою.

2 квітня 1944 року село Зелений Гай було звільнено від німецько-румунських загарбників нашими воїнами.

Після звільнення села почала розквітати українська мова. В школі предмети викладались на рідній українській мові, сельчани без остраху та з радістю спілкувалися українською мовою.

У джерелах знаходимо відомості про те, що у Гоголині школа виникла у 1862р., а 1894р. дана установа обслуговувала і село Легучени – Теутулуй. У школі навчалося 183 дітей: 94 хлопчики та 89 дівчаток. За національністю: німців- 3, румунів- 21,українців-150,поляків-9.Вчителем був Граматович Михайло. Релігію викладали- Воронка Костянтин, Бец Василь. За часів австрійської окупації у селі діяла 4-х класна школа (одна на території Тевтулу, одна – на Гоголині). З 1928 році діяла школа вже з семирічним терміном навчання. У 1932 році в селі побудували нову школу (зараз це приміщення пошти). З 1946 року село Легучени-Тевтул було об’єднане з Гоголиною і отримало назву Зелений Гай. Діти двох сіл стали навчатись разом: початкова школа містилася на Гоголині, старша – на Тевтулі. Так було до 1983 року.

Це було так давно,

Що нам і не згадати…

Школою тоді була

Старенька світла хата.

І було в ній всього лиш кілька класів.

Як це давно було…

Минуло стільки часу.

І мрія в нас була

Чудова і прекрасна

Про нову школу

Про великі світлі класи

Щоб вчилися разом великі і малі

Про гарну школу в нашому селі.

В 1983 році було побудовано нову школу на 320 місць зі спортзалом, майстернею, спальнею, ігровою кімнатою, медичним та логопедичним кабінетами. Зараз в школі навчається 201 учень і працює 28 педагогів.

За час існування зі стін школи вийшло сотні випускників, якими нині пишається село. Є серед них вчителі і медики, журналісти і письменники, інженери та військовослужбовці. Серед них – Герой Соціалістичної праці, колишня ланкова місцевого агро формування Сидонія Шинкарюк, член Національної спілки журналістів Денис Горбатюк. Місцеву школу закінчив Роман Кухарук – член Національної спілки письменників України, автор книг “Йой”, “Небилиці” та “Пригоди Котамури”.

Актуально

 

Профорієнтація

Корисні посилання
Хмарина тегів

Your browser doesn't support the HTML5 CANVAS tag.

Архів
Статистика
  • 0
  • 16
  • 256
  • 176 634
  • 729 728
  • 49 877
  • 513
  • 2
  • 0