У найскладніший для України час кожен переживає зміни настрою та поведінки під час спричинених воєнними діями подій. Українські діти переживають неймовірне емоційне навантаження під час війни.
Стан, у якому може перебуває дитина протягом дня, можна розділити на чотири зони: червону (злість, страх), жовту (знервованість, занепокоєння), блакитну (втома) та зелену (рівновага та сфокусованість).
Наша мета — наблизити дітей до зеленої зони, наскільки це можливо. Перестрибнути з червоної зони в зелену одразу не вийде. Але ми можемо допомогти дитині поступово рухатися з найбільш небезпечної зони до більш безпечної. Адже тільки тоді, коли діти щасливі, вони можуть продуктивно вчитися і працювати, а в родинах пануватиме спокій.
Як справлятись з емоціями дитини в кожному стані
Злість, неконтрольованість емоцій, страх — цілком нормальні емоції в українських дітей у зв’язку з війною. Це червона зона емоційного стану. Коли діти в ній за таких умов — це абсолютно нормально.
Як дорослим реагувати на такі емоції?
Найперше — завжди говорити з дитиною, що спричинило відчуття агресії. Варто проаналізувати, за яких умов дитина відчуває себе дуже щасливою, яка діяльність приносить їй радість та задоволення.
Ми маємо поставити дитині два запитання:
- чому вона відчуває певну емоцію;
- що ми можемо зробити, щоб підтримати її і щоб вона позбулася цієї негативної емоції.
Тут ми заохочуємо, щоб діти розуміли й приймали свої емоції та не боялися бути в цій зоні. Тим дітям, які перебувають у червоній зоні, потрібно більше емоційної підтримки, ніж тим, хто перебуває в інших зонах. І це залежить від обставин. Мусимо шукати до дітей певний підхід залежно від того, чого вони потребують.
Жовта зона — це збуджені, стривожені, занепокоєні, знервовані діти. Це зона, де вони не можуть фокусуватися, тому що емоції вийшли з-під їхнього контролю.
Ми маємо запитати в дитини: що ти зараз відчуваєш?
Якщо дитина відповість: «Я занепокоєний», варто уточнити: «Чому ти відчуваєш тривогу? Що я можу зробити, щоб ти подолав тривожність?»
Знизити тривожність дитині допоможе улюблене хобі, яке наповнює її, або прогулянка в місце, що принесе радість. Загалом будь-що, що допоможе дитині вивільнити емоції. Як наслідок, дитина швидше зможе впоратися із завданнями.
Як зрозуміти, що дитина у блакитній зоні?
Блакитній зоні притаманні втома, слабкість та відчуття нудьги. Зараз більшість українських дітей перебувають у цій зоні. Ми маємо допомогти їм вийти із цієї зони й наблизитися до зеленої.
Наша мета: дати дітям стратегії, щоб вони не почувалися сумними та не уникали завдань у навчанні. Для цього діти мають робити те, що їм подобається: проводити час із рідними та друзями, щоб не почуватися ізольованими.
Важливо: щоб діти почувалися сильнішими, їх мають оточувати сильні дорослі.
Омріяна для кожної людини зона — зелена. Зелена зона — це те місце, де ми хочемо бути. Сюди ми прагнемо перетягнути наших дітей — бо тут ми щасливі та сфокусовані. Це та зона, у якій діти найбільш зацікавлені до навчання. Під час війни перебувати у зеленій зоні постійно не вийде. Батькам не варто боятися, що кожна дитина протягом дня рухається з однієї зони в іншу. Підтримка, розуміння та любов батьків допоможуть впоратися дитині з емоційним навантаженням під час війни.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |