Кібербулінг як один з видів насилля

КІБЕРБУЛІНГ ЯК ОДИН З ВИДІВ НАСИЛЛЯ

Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг. Слово «булінг» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої. Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж у ХХІ сторіччі. Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину. Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні SMS, замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у  соцмережі, замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

 Віртуального хулігана майже неможливо покарати, неможливо поскаржитися на нього класному керівникові чи директору. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна. Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли дитина повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де.

Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Контролювати віртуальне середовище, в якому «живе» дитина, також украй важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захистити дитину.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩОБИ ЗМЕНШИТИ РИЗИК КІБЕРБУЛІНГУ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ:

1. Оволодівайте новими знаннями. Щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати Інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.
2. Будьте уважними до дитини. Уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від Інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування Інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
3. Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною.  Доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя. Наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, повідомлення або виникають інші проблеми в Інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків. Не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
4. Здійснюйте обмежений контроль. Можна відстежувати події он-лайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в Інтернеті, щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування Інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу он-лайн. Вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в Інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
5. Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз. Навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами. Можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим.
6. Формуйте комунікативну культуру. Роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною. Зауважте, що спілкування в Інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в Інтернеті. Але не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

ЯК БАТЬКАМ ПСИХОЛОГІЧНО ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ОПИНИЛАСЬ У СИТУАЦІЇ КІБЕРБУЛІНГУ?

1. Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.
2. Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини («що це за проблема?», «не переймайся, минеться» тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.
3. Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам («нема Інтернету – нема проблеми»). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.
4. Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні «спалювати» емоції.
5. Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.

Зауважте! Інтернет має розважати і розвивати, а не загрожувати. Не будьте байдужими, якщо у ваших дітей виникають проблеми в он-лайні. Але  не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

Міністерство цифрової трансформації у партнерстві з ЮНІСЕФ розробило освітній серіал про кібербулінг для підлітків https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying/seria-1-so-take-kiberbuling

Три мультфільми для розмови з дітьми про небезпеки в он-лайні

 http://knowledge.org.ua/uk/tri-multfilmi-dlja-rozmovi-z-ditmi-pro-nebezpeki-v-оnlajni

Відео уроки для батьків «Батьківство в епоху цифрових технологій»

 https://www.coe.int/uk/web/kyiv/-/video-tutorials-parenting-in-the-digital-age-